Трипілля

Ми спадкоємці однієї з найбільш духовно розвинених древніх культур – Трипільської.

Уявіть собі світ – зрозумілий та доброзичливий до людини як материнські обійми, сповнені світла, тепла, турботи. Довкола усього вдосталь – сонця, родючої землі, багатих лісів та водойм. Кожен день спокійно плине в буденних звичних справах, кожна мить занурює в потік існування – у саму суть життя. Буття схоже на велетенську рослину, де кожна клітина, кожен листок чи гілочка залежать одне від одного, живлять одне одного, вдячні одне одному.

Саме так сприймали світ наші предки-трипільці. Вони розуміли, що невідривно з усім пов’язані, служать світу, взаємодіють з ним, а це сповнювало життя цілющим змістом, радістю, щастям. Мабуть, тому всі артефакти трипільської культури – фігурки, глечики, мисочки – насичені сонячною гармонією кольорів та форм. Вони зцілюють вже самою присутністю поруч, бо створені життєрадісними людьми,  закоханими у світ. Трипільська  культура – виразно «інкська»: м’яка, романтична, жіночна, без агресії та жорстокості.

І сам символ «інь-ян», який ми вважаємо китайським, трипільці подарували  світу набагато раніше.

Схоже, що на протязі кількох тисячоліть там не було конфліктів і воєн, немає також прямих доказів, що трипільці мали армію. До середини п’ятого тисячоліття до нашої ери археологи не знаходять жодних слідів укріплень і захисної зброї. Пагорби найчастіше використовали для побудови храмів, а не цитаделей або інших укріплень. Не існує будь-яких настінних розписів, що прославляють і зображують війну. Навпаки, численні зображення природи показують, що увага людей того часу було спрямована на красу і на праведний характер життя.

З давніх давен  народи Землі вшановували під різними іменами Велику Богиню. Навряд чи ми колись дізнаємося, якими іменами називали її трипільці. Але численні археологічні знахідки підтверджують, що трипільська цивілізація впродовж тисячоліть перебувала під її постійним заступництвом. Трипільці залишили численні глиняні фігурки Великої Богинї у її різних проявах – іпостасях.

Найпоширеніший персонаж трипільської глиняної пластики – Діва. Це статуетки, що  зображують  оголену дівочу фігурку і вшановують жіночу цноту та чистоту. Іпостась Пані – жінки-матері, від якої ведеться родовід, вона втілена у сидячих фігурках з прямим або відхиленим назад торсом. Богиня-Оранта – та, що молиться, передана в жіночих постатях з піднятими догори обличчям та руками. Місячна Богиня – унікальний іконографічний образ трипільської пластики, відображений в жіночих фігурках зі своєрідною зачіскою з довгого волосся, стягнутих на спині у вузол, який був знаком повного Місяця. Трипільська Мадонна – фігурки жінок, що тримають дитину на руках, які можна розглядати як прототип Богоматері з немовлям. Символ Богині, що дарує життя передають статуетки вагітної жінки. Образ Богині Відродження втілюють статуетки в позі ембріону з підігнутими і підтягнутими до грудей ногами. Богині-близнюки – образ двох богинь, з яких одна незаймана, а інша – жінка-мати, дружина Бога.

Так само трепетно і свято трипільці ставилися і до земних жінок. Жіночі фігурки створені з великою любов’ю і натхненням, передають містичну красу жіночого тіла, вшановують жінку у її різних життєвих ролях. Жінки впливали на  всі суспільні процеси, вони ткали, займались землеробством, гончарним ремеслом.  Але головне – жінка вважалася  дочкою та обраницею Великої Богині, провідницею її магічних сил. Тому саме жінка займає посаду жриці, є старшою в роді, общині.

Трипільські жінки були хранительками сакральних знань і посередниками між людьми та надприродними загадковими силами. Трипільці вірили в магію, у те, що заклинаннями та обрядами, чаклунством та ворожінням можна вплинути на хід подій. В основі магії лежала сила заклинань, віра в те, що саме завдяки ним можна наслати чи зняти хворобу, забезпечити успіх у полюванні, підвищити приплід худоби, викликати або зупинити дощ, прискорити весняне тепло тощо.

Знайдені культові глиняні фігурки жінок з чашами на колінах, очевидно, якраз зображують процеси, пов’язані з чаклуваннями чи знахарством. Можливо, так готували цілющі ліки, бо трипільчанки добре зналися і на медицині: зцілювали зіллям, відали про цілющі властивості бджолиного меду, знали силу словесних замовлянь. Є свідчення, що в ті часи навіть проводились хірургічні операції.

Особливе значення, як для землеробської культури,  мали аграрно-магічні ритуали, пов’язані з врожайністю та родючістю землі. Для цього в обрядах використовувався культовий посуд. Жриці вбиралися у обрядовий одяг для «танцю дощу» – спідниці з китицями на подолі.

Загалом, хоча й трипільська культура і вірування культу Великої Матері, на сьогодні, питання мало дослідженне, проте безсумнівно одне — дуже багато саме від трипільців згодом можна побачити в релігіях і міфах інших народів, котрі гіпотетично сформувалися після цієї прадавньої цивілізаціі і скоріше за все, багато з них саме з нащадків колись сильної материнсько-оберегової культури!

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Начните вводить, то что вы ищите выше и нажмите кнопку Enter для поиска. Нажмите кнопку ESC для отмены.

Вернуться наверх